Урок-прощання зі школою в 11 класі
(музика)
Ви незабаром
підете в світи,
Десь там іще
несходжені дороги.
Чи легко
буде ними йти?
Ніхто не
знає. Те відомо Богу.
Дитинство
ваше – то казкова мить,
Вона більш
не повернеться ніколи.
В дорослому
житті хай вам щастить.
А буде важко
– пригадайте школу.
І відновіть
у пам’яті своїй
Все те, чому
вас вчили на уроках
І поза
школою колись учителі
Впродовж 11
років.
Немов сіяч у
полі клав зерно
Своє учитель
вам у ваші душі.
Чи
вкоріниться, дасть плоди воно,
А чи
байдужість паростки ті всушить?
Учитель. Дорогі діти, шановні батьки і мої колеги учителі! Сьогодні у стінах
Зазимської школи ми проведемо наш останній шкільний урок, урок-прощання,
урок-життя з такою інтригуючою назвою «Де ти, моя стежино?»
(Мелодія „Не повторяется такое никогда..”)
Любі мої випускники! Ось і настав той довгожданий хвилюючий
момент. Сьогодні у стінах нашої школи для вас востаннє продзвенів шкільний
дзвінок. Він сповістив, що ви вже не будете поспішати рано-вранці на шкільний
автобус, не стоятимете більше біля дошки, не писатимете контрольні роботи і не
виконуватимете домашні завдання, не братимете участі в олімпіадах, конкурсах… Ми з вами підійшли до кінцевої зупинки -
«Дитинство». Далі ви прямуєте самостійно, тому що стали зовсім дорослими, а я
залишаюся, і мені дуже шкода з вами розставатися.
Невже це
все? Закінчено школу і ніколи не буде уроків? Дивне,
все-таки, це слово „ніколи”. Буде все: інститут, сім’я, робота, а ось
школи вже не буде і дитинства вже не буде. Дитинство пішло. Воно зникало по краплинці тихо і непомітно, з
каліграфічними літерами першої вчительки, з коротенькими спідничками однокласниць, з
гучними дзвінками, які були дорожчими всіх теорем на світі, із знайомими
голосами вчителів, друзів…А за вікном дощ змінювався снігом, а ви списували
алгебру, доводили недоведені теореми... Приписували Ньютону зайві закони... і все
було чудово. А дитинство зникало...
Давайте ж сьогодні, в останній урок нашого дитинства, спробуємо
озирнутися назад – в світле минуле, що називається шкільним життям. На мить
повернутися на планету дитинства, де чути кроки вчительки біля дверей, тихе
поскрипування крейди , коли пишеш на дошці, шум дощу і запах квітів..
