Урок-прощання в 11 класі "Де ти , моя стежино?"

Урок-прощання зі школою в 11 класі

(музика)

Ви незабаром підете в світи,

Десь там іще несходжені дороги.

Чи легко буде ними йти?

Ніхто не знає. Те відомо Богу.

Дитинство ваше – то казкова мить,

Вона більш не повернеться ніколи.

В дорослому житті хай вам щастить.

А буде важко – пригадайте школу.

І відновіть у пам’яті своїй

Все те, чому вас вчили на уроках

І поза школою колись учителі

Впродовж 11 років.

Немов сіяч у полі клав зерно

Своє учитель вам у ваші душі.

Чи вкоріниться, дасть плоди воно,

А чи байдужість паростки ті всушить?

Учитель. Дорогі діти, шановні батьки і мої колеги учителі! Сьогодні у стінах Зазимської школи ми проведемо наш останній шкільний урок, урок-прощання, урок-життя з такою інтригуючою назвою «Де ти, моя стежино?»

(Мелодія „Не повторяется такое никогда..”)

Любі мої випускники!   Ось і настав той довгожданий хвилюючий момент. Сьогодні у стінах нашої школи для вас востаннє продзвенів шкільний дзвінок. Він сповістив, що ви вже не будете поспішати рано-вранці на шкільний автобус, не стоятимете більше біля дошки, не писатимете контрольні роботи і не виконуватимете домашні завдання, не братимете участі в олімпіадах, конкурсах… Ми з вами підійшли до кінцевої зупинки - «Дитинство». Далі ви прямуєте самостійно, тому що стали зовсім дорослими, а я залишаюся, і мені дуже шкода з вами розставатися.

Невже це все? Закінчено школу і ніколи не буде уроків? Дивне, все-таки, це слово „ніколи”. Буде все: інститут, сім’я, робота, а ось школи  вже не буде і дитинства вже не буде. Дитинство пішло. Воно зникало по краплинці тихо і непомітно, з каліграфічними  літерами першої вчительки,  з коротенькими спідничками однокласниць, з гучними дзвінками, які були дорожчими всіх теорем на світі, із знайомими голосами вчителів, друзів…А за вікном дощ змінювався снігом, а ви списували алгебру, доводили недоведені теореми... Приписували Ньютону зайві закони... і все було чудово. А дитинство зникало...

Давайте ж сьогодні, в останній урок нашого дитинства, спробуємо озирнутися назад – в світле минуле, що називається шкільним життям. На мить повернутися на планету дитинства, де чути кроки вчительки біля дверей, тихе поскрипування крейди , коли пишеш на дошці, шум дощу і запах квітів..

Свято прощання і свято надій,

Свято, нарешті, здійснення мрій.

Сумно і радісно зараз усім –

Школа була ніби другий ваш дім.

Щемко на серці, так як ніколи.

Слово напутнє – директору школи.

(виступ  директора)

Учитель. Шановні діти, батьки, вчителі! Я хочу сьогодні запросити вас в невеличкі мандри шкільним всесвітом і зробити зупинки на найважливіших планетах вже пройденого шляху, іншими словами пропоную вам ненадовго повернутися в минуле. Сьогодні все можливо! І ось наша перша зупинка – ДИТИНСТВО.

( на фоні музики)

 Росте людина… її життя починається світанком душі – дитинством. Залишається воно у пам’яті, як потаємне і світле. І скільки б не пройшло років, берег Дитинства притягує до себе, повертає до найвіддаленіших куточків людської пам’яті. Це справді найкраща пора життя людини, і проходить вона у школі. Є на планеті дороге серцю місце – рідна школа. Схиляються до самої покрівлі сиві тополі, тихо кружляє пух споминів. Кожного ранку, мов крихітні гомінливі струмочки, зливаючись у єдиний бурхливий потік, прямують сюди діти. Школа пам’ятає усіх

:скуйовджених і охайних, бешкетників і сором’язливих, веселих і сумних.

    

Найкращим, наймилішим для кожного з нас є спогади про дитинство. Дивлячись на дітей, кожен згадує себе. Діти - це прекрасні створіння з чистими душами, з невинними оченятами, які завжди чимось цікавляться. Дитинство непомітно проминає,  малюки так швидко виростають.

Дороги, дороги …Тернисті і рівні

Із пристані «школа» ведуть у життя.

І хвиля несе їх кораблик наївний

Туди, де дитинству нема вороття.

(перегляд презентації про дитячі роки)

Учитель.  Ваше дитинство лишається з вами у фотографіях, старих зошитах, альбомах, аплікаціях, речах, десь там далеко у шафі, у ваших спогадах. І не тільки. Воно живе у серці вашої першої вчительки, яка взяла ваші тендітні рученята і повела за собою у чарівний світ знань, такий складний і незвіданий. Це на неї, добру і лагідну, дивилися ви з надією, у неї шукали захисту. Ловили кожне її слово, вдивляючись у очі, шукаючи там відповіді на всі запитання. Тож яким великим, щедрим, добрим і чуйним має бути серце, яке вмістило біль і радість кожного з вас.. З Галиною Павлівною ви зростали і залишили в початковій школі своє дитинство, а з собою забрали назавжди її щиру посмішку, ніжний погляд, лагідний голос і її материнську любов. Я запрошую ії до слова

(Слово першій вчительці)

Вчитель. Ну що, наші мандри продовжуються. Наступна зупинка – КАБІНЕТНО-НАВЧАЛЬНА, 2011-2018 рр. Напевно, кожному з вас запам’ятався похмурий вересневий ранок  2011 року? Ви тоді стали п’ятикласниками.  Ви переступили наступну сходинку і потрапили у “велику школу” з великою кількістю класів і кабінетів. Як легко можна було б загубитись у цьому шумливому шкільному морі, якби вас не підтримали директор, завуч, класний керівник, учителі. Так школа другого ступеня зустріла вас рівнянням з багатьма невідомими.

·        І найпершим невідомим для вас було що?

(слово  одинадцятикласників)

 Вчитель. Ось промайнуло сім років, які ми провели разом з вами. Більше 20 тисяч дзвінків почули ви за 11 років, що навчалися в школі. Кожен чув їх по-різному. Тоді, коли з букетом  квітів першій своїй вчительці йшов на перший урок, в перший клас. І тоді,коли немов би обривав цікаво проведені 45 хвилин вашого улюбленого уроку. І був це довгожданий дзвінок на канікули. А ось сьогоднішній дзвінок останній … в стінах рідної школи. Востаннє звучить у вашому безтурботному дитинстві  і покличе в нове життя. І яким би воно не стало, скільки  задоволення  і радості, і щастя не принесло б вам, як далеко  і в які краї не закинуло, обов’язково згадайте  нашу школу, своїх друзів  та радісне шкільне життя..

Роки, роки!

Невпинні, невблаганні.

Вони пливуть рікою в небуття.

В безодні тихо тонуть і зникають …

На жаль, рокам немає вороття,

Та пам'ять – джерело

Життя й безсмертя,

Вихоплює із глибини років  те,

Що було найкраще, наймиліше,

Щоб не заблудитися в гущавині років.

А зараз я хочу , щоб ви пригадали цікаві дні, які прожив наш клас.

(презентація)

Відлетіли літа, як птахи,

Відшуміли снігами і грозами.

І колишні мої дітлахи

Стали зрілими, стали дорослими.

Так, здається, недавно дзвінок

Вперше кликав їх всіх за букварики,

А сьогодні останній урок  -

День останній в шкільнім календарику.

Учитель.  Про що ви  мрієте? Про вірну дружбу, про кохання, про професію, щасливе майбутнє …. Ким ви станете? Якими ви станете? Ось у цю маленьку скриньку ви  зараз опустите  ваші рожеві мрії – а десь через п’ять чи, може, десять років відчинимо її і побачимо, чи здійснилися вони, чи ні?

(звучить музика)

(Пишуть листи і кидають у скриньку)

Вчитель. Школа – це книга-довідник, де завжди можна знайти відповідь на будь-яке запитання. Ви багато років навчались в цій школі. Зараз ми перевіримо, чи добре ви знаєте своїх вчителів, однокласників, рідну школу:

Вікторина

·           Хто був у вас класним керівником у 5 класі? (Ольга Валентинівна)

·           Хто був вашим першим сусідом по парті?

·           А яку першу оцінку ви отримали?   

·           У яку сторону відчиняються двері у кабінет директора?  

·           Скільки вікон у шкільній їдальні?

·           Скільки букв у прізвищі вашого класного керівника? (10)

·           Коли збудована наша школа? (1986 р.)

·           У кого з вашого класу день народження випадає 04 квітня? (Артем Щиголь)

·           Хто наймолодший у класі? (Прокопенко Вікторія)

·           А хто найстарший у класі? (Гоменюк Олексій)

·           Скільки учнів у класі по-батькові Михайлович(2), 

·           Назвіть точну кількість вчителів у нашій школі

·           Який номер телефону у школі (26-3-46)

·           Скільки парт в кабінеті української мови? (10)

·           Якою фразою завжди починався урок історії?

·           Що найбільше подобалося в Калениченко Л.Л.?

·           Коли день народження директора нашої школи Нохріної Л.І.?

·           Хто був першою вашою шкільною симпатією?

Вчитель.  Наші мандри ще не закінчились. І наступна зупинка - 

ПАМ ‘ЯТНА.

Багато чого вже здійснилось в вашому житті, багато чого ще здійсниться попереду. Але  найголовніші чарівники, які допоможуть вам у здійснені мрій – це, звичайно,  ваші батьки, які з самого народження і по цей день були  найкращими помічниками , які хвилювалися за всі невдачі, раділи вашим перемогам і зараз готові у всьому вам допомогти.

Шановні батьки! Я говорю вам своє вчительське спасибі за ваших дітей! Вони вміють себе поводити, вони виховані, а найголовніше -  вони добрі і відкриті. У цьому ваша заслуга. Я вам дуже вдячна, що всі роки навчання ми з вами були однодумцями, що ви завжди відгукувались на мої прохання. Напевно, тому з вашими дітьми не було проблем. Спасибі вам велике!

Дорогі випускники, погляньте на своїх батьків. Їхні очі сяють щастям, а десь у глибині затаїлась тривога. Бо попереду ще стільки випробувань. А батьки переживають у кілька разів більше, ніж ви самі. Тож любіть своїх рідних , будьте завжди гідними їх, дайте їм можливість пишатися вами.

Слово подяки за дитинство щасливе, юність лунають для батьків.

Випускники.

Батькам спасибі скажем нині.

В подяку від доньки і сина.

Ви нас ростили і любили

І з нами ви уроки вчили

Ви вболівали всі за нас

Учились із нами з класу в клас.

Багато ви приклали сили,

Щоб мов  пташата легкокрилі

Життя і небо підкорили.

- Рідна мамо, торкнусь твоїх втомлених скронь

Хоч на мить тебе словом зігрію.

Цілий світ в теплоті  материнських долонь

Ти мені віддала, і любов свою, її мрій.

- Батькові руки, надійні  й міцні,

Завжди опорою були мені,

Батькове слово, ласкаве й суворе

Завжди доречне – і в радості, й в горі.

Сьогодні  вклоняюсь я й дідусеві

За казку, за ласку , за  мрії рожеві,

За те, що  учив  перешкод не минати.

Іти тільки прямо , людей поважати.

- Бабусі вклоняюся за мудру пораду,

За слово привітне, підтримку, розраду,

За руки невтомні доземно вклонюся,

Промовлю з любов’ю: «Спасибі бабусю».

І хочеться сказати нині нам

Слова вдячності усім нашим батькам.

За  доброту, за незабутню казку,

За щирість почуттів, за усмішку  і ласку,

За терпіння та любов без меж

За те, що виховали теж.

(дарують батькам квіти )

Учитель. Тепер усе. Уже перегорнули

Підручників останні сторінки

І лиш сьогодні раптом ви відчули,

Що плине час скоріше від ріки.

Здавався недосяжним горизонт,

А світ – казковим! За шкільним порогом

Чекали вас уроки, вчителі

У світ пізнання незвідані дороги.

Вчителі стали для вас рідними, навіть ті , які працювали з вами семестр, рік…- не важливо скільки – залишили  у ваших серцях слід. Які слова на прощання ви хочете сьогодні сказати вашим мудрим наставникам.

Випускники.

Нам хочеться дуже багато сказати,
І кожному щастя в житті побажати.
Але найпалкіші слова нині вам,
Рідним, улюбленим учителям.

Учителю! Вклонюсь тобі доземно

Перед великим іменем твоїм.

Вже проросли оті маленькі зерна,

Що ти посіяв в серденьку моїм!

Учителю! Ти наче нездоланність,

Крізь все проносиш іскру доброти,

Щоб засвітити в серденьку дитячім

Вогонь священний розуму й краси.

Учителю! Невже ти не втомився

У юні душі класти щось нове?

Для цього ти на світі народився,

В навчанні є покликання твоє.

Учителю! Прекрасний ти і гідний,

Бо вибрав у житті свою мету.

Від імені усіх скажу : «Спасибі»!

За твою працю вчительську, святу!

Вчитель. Ось і перегорнули ми сторінки нашого шкільного життя довжиною в 11 років. Результатом вашої кропіткої праці стануть нові випробування  ЗНО. Що порадити, які слова-дороговкази дати вам в майбуття? Благословляючи вас в щасливу путь, я хочу, щоб ви пам’ятали: що ви принесете у цей світ, таким він і буде. Тож принесіть в нього ЩАСТЯ, ДОБРО, МУДРІСТЬ І СПРАВЕДЛИВІСТЬ.

 І знайте, що щастя – це не гроші, не влада, це – стан душі, шукати його треба в собі.

Добро – це вміння нести у світ свої прагнення і не нав’язувати  нікому того, що не бажаєш сам.

Мудрість – це не вказівки комусь, яким треба бути, а здатність змінюватись самому.

Справедливість – це уміння не оцінювати інших за своїми мірками.

Матір Тереза – лауреат Нобелівської премії миру, залишила духовний заповіт. Давайте ми згадаємо його положення.

(На фоні музики)

Випускники по черзі кажуть:

·              Люди бувають нерозумними, нелогічними і егоїстичними. І все ж люби їх.

·              Коли ти робиш добро, то люди будуть звинувачувати тебе у затаєній особистій користі і самолюбстві. І все ж виявляй доброту.

·              Якщо ти досягнув успіху, то в тебе може з’явитися багато фальшивих друзів і справжніх ворогів. І все ж досягай успіху!

·              Якщо ти чесний і відвертий, то люди будуть обманювати тебе. І все ж будь чесним і відвертим!

·              Те, що ти будував роками, може бути зруйноване в одну мить. І все ж будуй!

·              Люди потребують допомоги, але вони згодом дорікатимуть тобі за неї. І все ж допомагай людям!

·              Якщо ти досягнув безмежного щастя, тобі будуть заздрити. І все ж будь щасливим!

·              Добро, яке ти зробив сьогодні, люди забудуть завтра. І все ж твори добро!

·              Ділись з людьми кращим, що в тебе є і цього ніколи не буде достатньо. І все ж ділись найкращим.

·              Життя – це шанс. Скористайся ним.

·              Життя – це краса. Милуйся нею.

·              Життя – це мрія. Здійсни її.

·              Життя – це виклик. Прийми його.

·              Життя – це обов”язок. Виконай його.

·              Життя – це цінність. Цінуй його.

·              Життя – це удача. Шануй її.

·              Життя – таке чудове. Не марнуй його.

Вчитель. Ось ці основні цінності, якими ви маєте запастися, вирушаючи у життєву дорогу, якщо ви візьмете цей багаж із собою у життя, то перемога буде з вами!

(На фоні музики)

Я запалюю свічку надії,
Щоб збувалися всі ваші мрії!

Я запалюю свічку чекання,
Щоб зустріли ви справжнє кохання!

Я запалюю свічку терпіння,
Щоб з роками приходили вміння,
Щоб краса й почуття не згасали
Й один одного ви пам’ятали!

А тепер підніміть свої вогники, зверніть увагу на те, скільки світла і тепла вони випромінюють! Нехай так само гаряче і яскраво б’ється серце кожного з вас, освітлюючи і зігріваючи життєвий шлях вам і тим, хто буде поруч. Не забувайте цю нашу зустріч. Бажаю вам на широких дорогах вашого подальшого життя зустрічати лише золоті серця і щирі душі. Щасливої дороги в добрий час!!!