«ЛІСОВА ПІСНЯ» ВІДКРИТИЙ УРОК Література 10 клас

«Лісова пісня» Лесі Українки — шедевр української драматургії. Джерела твору, багатство змісту. Проблема боротьби за вільне, красиве, духовно багате життя людини.

                                                                   Рефлексія

Виберіть зручну позу. Звільніться від напруження. Ви спокійні та розслаблені. Погляньте, будь ласка, на екран.

Вода…  У неї немає смаку, ні кольору, ні запаху, її неможливо описати, нею насолоджуються, не відаючи, що це таке. Мало сказати, що вона необхідна для життя: вона – саме життя. Вода в кожній краплині, що спадає на землю росою чи дощем, в кожній рослині, в річкових потоках, в небесній блакиті, гірських вершинах та в нас самих. Вода наповнює усе суще на Землі життєвими силами.

Потоки чистої джерельної води омивають вас з голови до ніг, змивають усі неприємні відчуття та очищають тіло та душу.

Вода торкається кожної частини вашого тіла, даруючи позитивний заряд енергії. Ви набралися здоров'я, сили та енергії під потоками живильної води.

Бажаю вам зберегти заряд енергії впродовж уроку.

Вступне слово вчителя:

Поки ніж: не крає, дерево не грає.

А хто вріже глибоченько, тому заспіває.

А хто вріже гілку, заграє в сопілку,

То той собі в серце пустить калинову стрілку, –

так у вірші «Калина» Леся Українка обробила мотив народної казки про перетворення дівчини в калину й промовляння людським голосом че­рез сопілку, вирізану з тієї ж калини. Таким же людським голосом про­мовляє й сопілка з верби в «Лісовій пісні», в яку перетворилася Мавка.

(Слайд №3)

         «Лісова пісня» вражає нас красою мрії, глибиною думки, музикою мови. Вона відкриває перед нами чари Полісся в шумах і тінях лісо­вих, у веселкових барвах квітів, у зітханні вітру, гомоні весняної ночі, у буйних силах природи.

         «Лісову пісню» не можна ні читати, ні осмислювати похапцем, бо десь на узбіччі залишаться непоміченими справжні золоті розсипи. Саме над цим твором ми працюватимемо сьогодні.

Перебіг уроку

Оголошення теми, мети, визначення завдань уроку, мотивація навчальної діяльності.

Епіграф до уроку:

Сильніше за любов злоба горить,

Сильніше за красу вражає бридь,

Але життя росте лишень з любові.

Лишень краса людей навчає жить!

Д. Павличко

    «Лісова пісня» - прекрасна казка про любов і зраду, про силу лісову та водяну. Вона приваблює людей глибоким філософським змістом, закликом до гармонії буття, до миру з власною душею.

ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

План уроку:

Історія написання драми-феєрії «Лісова пісня»

                                                      

         Зверніть увагу: у вас на столах є паспорт до твору, який ви маєте заповнювати впродовж заняття та опорний конспект, який надаватиме допомогу з деяких питань.

        

Давайте з’ясуємо спочатку історію написання твору.

Вступне слово вчителя. «Лісова пісня» — добре знаний улюблений читачами драматичний твір Лесі Українки. На час його написання вже була поставлена на сцені психологічна драма "Блакитна троянда", створені такі шедеври, як "Касандра", "В катакомбах", "У пущі", "На руїнах", "Камінний господар", "Адвокат Мартіан"... Це ті твори, які дають право поставити ім'я Лесі Українки в один ряд з найвидатнішими драматургами світу.

   І раптом — "Лісова пісня", драма-казка, твір нібито найлегший для сприймання й розуміння. Написала його Леся в 1911 році, коли прогресуюча хвороба забирала останні сили, а натхнення не давало спокою, кликало до творчості, неначе поспішало видобути з її серця "те, що не вмирає".

(під тиху музику виходить Леся Українка)

Леся Українка:

На шлях я вийшла ранньою весною

І тихий спів несмілий заспівала,

А хто стрічався на шляху зо мною,

Того я щирим серденьком вітала:

Непевна путь, мій друже, в нас обох, –

Ходи! Шлях певний швидше знайдем вдвох…..

Чи до мети я певної дійду,

Чи без пори скінчу той шлях тернистий, –

Бажаю так скінчити я свій шлях,

Як починала: з співом на устах!

(Проходить у задумі. Звучить музика.  Леся сідає за стіл і пише, потім поволі промовляє).

        

Учитель. Ця праця відбувалася в стані великого напруження творчих і фізичних сил поетеси, про що вона розповідала в листі до сестри Ольги від 9 листопада 1911 року:

Леся Українка:

 « Це була творчість на межі життя і смерті. Праця допомагала боротися "з виснаженням, високою температурою та іншими пригнітаючими інтелект симптомами. Юрба образів не дає мені спати по ночах, мучить, як нова недуга, — отоді вже приходить демон, лютіший над всі недуги, і наказує мені писати, а потім я знову лежу як порожня торбина. Отак я писала "Лісову пісню" і все, що писала останнього часу"

Писала я її дуже недовго, 10 – 12 днів, і не писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій; але після неї я була хвора і досить довго «приходила до пам’яті»… Далі я заходилась її переписувати, ніяк не сподіваючись, що се забере далеко більше часу, ніж саме писання, –  от тільки вчора закінчила сю мороку, і тепер чогось мені шия і плечі болять, наче я мішки носила».

Учитель. А в листі до матері від 2 січня 1912 року Леся, відповідаючи матері на запитання, що її спонукало написати «Лісову пісню», розкрила джерела цього твору:

Леся Українка:

«А я таки сама «не байдужа»до сеї речі, бо вона мені дала стільки дорогих хвилин задоволення, як мало яка інша. Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними. А то ще я й здавна тую мавку «в голові тримала», ще аж із того часу, як ти в Жабориці мені щось про мавок розказувала, як ми йшли якимсь лісом з маленькими, але дуже рясними деревами. Потім я в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс (ви того ніхто не знали), і там ждала, щоб мені привиділася мавка. І над Нечимним вона мені мріла, як ми там ночували –  пам’ятаєш? –  у дядька Лева Скулинського… Видно, вже треба було мені її колись написати, а тепер чомусь прийшов «слушний час» –  я й сама не збагну чому. Зчарував мене сей образ на весь вік».

Учитель.Про цю подорож Лесі ще в дитинстві до Нечимного, під час якої вона вперше «зустрілася» у великому лісі з Мавкою, щоб потім усе життя не розлучатися з нею, цікаві спогади залишила Лесина сестра Ольга Косач-Кривинюк:

«…Потім з своєю господинею пішли до лісу, туди, куди її свояк дядько Лев вибрався з бидлом на літо. То було урочище Нечимне з великим лісовим бездонним, як говорили тамтешні люди, озером. З одного боку озера був смарагдово-зелений дерновий облудний берег, що йшов хвилями під ногами і, прориваючись, не давав приступитись до самої води, а з інших боків береги були зарослі очеретом та різними хащами. Кругом озера був старий густий великий листвяний ліс, з одного боку він підходив до поля, а з другого переходив у старезний сосновий бір, що простягся на багато верстов.

У дядька Лева в Нечимному була хатина і шопа на сіно з трьома стінами і стріхою, з четвертого боку шопа була відкрита якраз у бік озера. В тій шопі на сіні ми ночували, тоді були саме місячні ночі, і Леся навіть вночі мала перед очима той краєвид з «Лісової пісні», який був би найдокладнішою декорацією до неї, коли б я була малярем та намалювала його, як пам’ятаю досі…

У дядька Лева ми пробули три дні і дві ночі, ходили геть скрізь по лісі, в бір, коло озера. Дядько Лев не запалив у хаті, а клав огнище надворі, там і варив страву, там і грівся вночі, ночуючи надворі біля вогню та раз у раз наглядаючи свого бидла. Ходячи по лісі та коло озера, надто ж сидячи біля вогнища, почули ми багато, багато оповідань про той ліс, про озеро, про всяку «силу» лісову, водяну, польову та про її звичаї і відносини між собою і людьми».

Учитель.Отже, як видно з наведеного листа до матері, спогадів сестри, образ Мавки Леся виношувала роками, адже вона з дитинства поринула в море українського фольклору. Недарма в одному з листів Леся писала про себе, що вона вихована на фольклорі, як англієць на Біблії (Біблію вона також знала добре).

         «Лісову пісню»  вперше було надруковано в  «Літературному віснику» за 1912 рік. Окремим виданням твір вийшов у 1914 ро­ці. За життя поетеси драма не була поставлена на сцені. Впер­ше її поставили у 1918 році. Найвідоміші екранізації «Лісової пісні» (1961 р., В.Івченко та 1980 р., Ю.Іллєнко).

     Вчитель. Чому ж Леся так довго не торкалася цієї, такої близької її серцю теми? Чому приступила до неї вже тоді, коли була автором з великим письменницьким досвідом?

      "Лісова пісня" - не така вже й проста річ, як здається на перший погляд. Це бездонна криниця з живою водою, яку п'єш і не нап'єшся вдосталь, її треба читати протягом усього життя, і кожне прочитання буде відкривати новий зміст, нову мудрість, приноситиме незмінну радість зустрічі з мистецьким шедевром.

      І, зглядаючись на все вищесказане, ми проведемо сьогодні урок з елементами інсценізації, але перед цим повторимо відомості з теорії літератури:

     Драматична поема - переважно невелика за розміром віршована, п'єса, в якій зливаються драматичне й ліричне розкриття теми, виклад матеріалу відзначається лаконізмом, відсутні широкий фон подій і зовнішня інтрига, а вся увага зосереджена на розкритті ідейного конфлікту між основними противниками в момент його найбільшого загострення.

    Феєрія  -    театральна чи циркова вистава, побудована на фантастично-казковому сюжеті, в якій з метою вразити глядача використовуються різноманітні сценічні ефекти .

    Драма-феєрія — п'єса з казково-фантастичним сюжетом і персонажами.

Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

(Основну частину уроку варто провести на фоні музики «Голоси природи»)

Учитель. Якщо драма названа "піснею", то пролог можна з певністю назвати заспівом, який з першого слова вводить нас у поетичний світ одухотвореної природи. Перед очима постає "Старезний густий предковічний ліс на Волині..."

(ремарка читається до слів: Посеред лісу простора галява з плакучою березою і з великим прастарим дубом. Галява скраю переходить в куп'я та очерети, а в одному місці в яро-зелену драговину — то береги лісового озера, що утворилося з лісового струмка. Струмок той вибігає з гущавини лісу, впадає в озеро, потім, по другім боці озера, знов витікає і губиться в хащах. Саме озеро — тиховоде, вкрите ряскою та лататтям, але з чистим плесом посередині. Містина вся дика, таємнича, але не понура, — повна ніжної, задумливої поліської краси. Провесна. По узліссі і на галяві зеленіє перший ряст і цвітуть проліски та сон-трава. Дерева ще безлисті, але вкриті бростю, що от-от має розкритись. На озері туман то лежить пеленою, то хвилює од вітру, то розривається, одкриваючи блідо-блакитну воду.

"На озері туман то лежить пеленою, то хвилює од вітру, то порозривається, одкриваючи блідо-блакитну воду")

-         Хто є учасниками заспіву?

(Дія п’єси розгортається в межах природного циклу: провесни, весни, літа, осені, початку зими. «Лісова пісня складається з прологу і 3 дій. Пролог має значення експозиції. Це рання провесна, прекрасні картини пейзажу рідного краю, сповненого ніжної, задумливої поліської краси. Сповнена весняних голосів і звуків, весна йде переможною ходою, викликаючи все до життя. А разом із весною починається звичайне для лісових істот життя: бешкетує «Той, що греблі рве», від нього плачуть Потерчата, а Водяник слідкує за порядком і за свавільною Русалкою, щоб не наробила дурниць. Так ми в пролозі потрапляємо в царство фольклорних образів, витворених фантазією мешканців Полісся. Всі вони живуть своїм життям.)

-         Що уявляється вам під час читання про "Того, що греблю рве", Лісовика та Водяника, про іншу лісову та водяну "силу"?

    

( Лісові та водяні істоти розмовляють, тішаться, гніваються, люблять і розважаються. А ми бачимо перед собою картини живої природи. Яким же треба бути чутливим і спостережливим, як любити навколишній світ, щоб почути мову джерел і дерев, озерних хвиль та жучків-світлячків! Ось і Мавка, лісова красуня, каже про це Лукашеві згодом: "Німого в лісі в нас нема нічого". Отож, треба тільки навчитися слухати природу, як музику, як живу істоту.)

-         Які цінності для міфічних персонажів найголовніші?

  

 ( Воля. Життя без неї для них неможливе. Тут цінується краса, якою все й вимірюється. Русалка і "Той, що греблі рве" захоплюються зовнішньою вродою. Мавка, бажаючи побачити Лукаша, скаже; "Він, мабуть, гарний". І всі вони люблять яскраві шати (вбрання), порядок у лісі й на озері. Однак тільки на перший погляд видається, що у природі кожен сам по собі. Насправді тут панує взаємозв'язок і злагода, а "як цар морський покличе — треба слухать. На те є служба…".)

    

Учитель. Якщо згадати, що характери цих казково-міфічних персонажів створювалися Лесею під впливом розповідей волинських селян, то можна лише подивуватись, яким багатим і образним було світосприймання нашого народу.

       Поступово заспів переходить у пісню, яка на повний голос зазвучить у Першій дії.  Весна в розпалі.  На березі лісового озера з'являються люди.

-         Хто вони? Які ваші перші враження від дядька Лева й Лукаша? Навіщо вони прийшли до лісу?

 (Дядько Лев та його небіжчик Лукаш. Щоб побудувати житло в лісі і жити поруч з його мешканцями.)

-         Як лісові мешканці сприймають появу людей?

( сприймають по-різному. Наприклад, Русалка водяна їх не любить : «Ой! Ле-ле! Хижу?Та се тут люди будуть? Ой ті люди з-під стріх солом’яних! Я їх не зношу!». Лісовик же з пошаною ставиться до дядька Лева, вважає його своїм приятелем. Прокидається від чарівного звуку сопілки Лукаша Мавка, хоче ближче познайомитися з людьми. Лісовик її застерігає : « Минай людські стежки, дитино, бо там не ходить воля,- там жура тягар свій носить. Обминай їх, доню: раз тільки ступиш – і пропала воля!»)

-         Які ваші перші враження від дядька Лева й Лукаша?

( Учні словесне змалюють зовнішність персонажів, охарактеризують дядька Лева як чудового знавця природи, народних повір'їв, друга лісу, відзначать у Лукаша хист сопілкаря, що чує навіть голос дерева. Це свідчить про мистецькі здібності парубка).

Учитель. Аж тепер на зелену весняну сцену виходить головна героїня драми-феєрії — Мавка.

    

- Як вона з'являється? Яка Мавка на вроду?

-         А вдачею?

(Юна лісова красуня з розпущеними чорними косами із зеленим полиском, із неймовірно гарними, мінливими, наче самоцвіти, очима. Лукашева сопілка не просто пробуджує її від сну: « В ту хвилину огнисте диво сталось. Відбулося народження душі: « Ти душу дав мені, як гострий ніж дає вербовій тихій гілці голос. Зовнішність і одяг переконують — перед нами справжня лісова царівна. Вдача у Мавки — вільна, чутлива до звуків, лагідна.)

Учитель. Це розкривається в діалозі з Лукашем під час першої зустрічі.

(Звучить інсценізований уривок від слів:  "Не руш! не руш! не ріж! не убивай!" до -"Бачиш, і ти, немов той ясень, розмовляєш").

 

Учитель. Ця зустріч визначила хід подій, послужила зав’язкою основного конфлікту. Зародилося кохання молодих сердець, забуяла від радості природа. Письменниця малює  перше соромливе кохання, перший поцілунок мрійливого юнака! Все, що найкраще в людях, у людських стосунках, в цю мить спалахує для Лукаша яскравою зорею.

 

Учитель. З'являється Перелесник образ відомий вам з поезій Лесі Українки. Зверніть увагу на його розмову з Мавкою. Тут повна свобода бажань і почуттів — мешканці лісу не обтяжені ні умовностями, ні земними турботами. Мавка не приймає любов Перелесника, І той перетворюється на червоний захід сонця, поволі щезає, на зміну йому приходить білий вечірній туман...

-         Що ж діється поміж персонажами, які прийшли у драму з реального, людського світу?

( Дядько Лев звідусіль оточений лісовими силами, з якими добре вміє співіснувати. Знання лісу і його законів допомагають йому скрізь. Він знає, коли треба бути поблажливим, а коли й суворим. Крім того, дядько-неабиякий оповідач, знає безліч казок, легенд,— точнісінько так, як Лесин знайомий Лев Скулинський у її далекому дитинстві.

     Вечоріє, і дядько Лев засинає, а сільський хлопець і лісова дівчина в цю прекрасну весняну ніч поєдналися душами, до них прийшло кохання.)

-         Які слова І вчинки персонажів свідчать про зародження ніжного почуття?

(Лукаш не лише хоче зігріти Мавку в обіймах, а й готовий захистити ЇЇ, заквітчати. Він іде шукати для неї прикраси — яскраві світлячки, не думаючи про небезпеку. Коли ж хлопець потрапляє у трясовину, Мавка рятує його, нагнувши вербу. А які слова промовляють закохані! Той перший поцілунок — чистий, ніжний — Мавка порівнює з зорею, що впала в серце. )

-         Чи відчувають закохані гармонію душ?

(Так. Зігріті коханням, Лукаш з Мавкою переживають свої найкращі хвилини, коли говорять не лише вуста, а й душі, їх єднає мистецтво. Розлука закоханих така ж ніжна і щира, як і зустріч.)

Підсумкове слово вчителя. Нічна тиша покриває ліс, а в наших душах, у пам'яті знову оживає зустріч напровесні сільського парубка Лукаша з лісовою красунею і звучать тривожні Мавчині слова:

"Що ж мені суджено - щастя чи мука?"

Друга дія.

/Пізнє літо/

      -Як змінився пейзаж у другій дії?

-         Що ви можете сказати про нових героїв, що зявилися на сцені?

(В сюжет вплітаються нові образи – мати Лукашева, вдова Килина та міфічний образ Марища «Того, що в скелі сидить». Мати – рідна сестра дядька Лева. Вона вдова, бажаючи своєму синові щастя , стала рабою думки про приватну власність як про єдине щастя.

Ця ж біда спіткала і Килину. Залишившись вдовою з двома дітьми, вона піклується перш за все про те, як нагодувати, одягнути своїх дітей. І в погоні за якими-небудь матеріальними статками, необхідними для існування її дітей, вона також розгубила свої духовні скарби.)

-         Як змінила своє життя Мавка в ім’я любові?

(Вона заради кохання іде на все: кидає дорогий їй ліс, змінює своє лісове вбрання на людське дрантя, поселяється в господі Лукаша і зазнає різних поневірянь від лихої матері Лукаша)

(відеоролик)

-Якими тут виявляють себе Мавка і Лукаш? Чи зберегли вони гармонію душ і почуттів?

(Мавка така ж, як і раніше,— щира й одухотворена. Вона вірить, що любов може подолати всі перешкоди, намагається викликати на щирість Лукаша, не хоче погодитися з тим, що його чиста співуча душа стала черствою і холодною.

Лукаш дуже змінився. З ніжного, чутливого, закоханого парубка він перетворився в буденного, грубого приземленого селянського сина, що гризеться господарством, злостиво докоряє та насміхається з неї. Перед нами безвольна - людина, не здатна захистити свої почуття. Лукашева мова нагадує мову його сварливої матері. Він зовсім не розуміє піднесених, високих Мавчиних слів.

  На противагу Лукашеві Мавка розкривається високого внутрішньою красою і духовним багатством. Вона має "серце не скупе, що скарбів воно своїх не криє", не боїться говорити відверто про своє кохання, бо це - не сором, а найкращий цвіт душі людської. В її словах так багато любові, муки й мудрості, що вони примушують читачів замислюватися над власними почуттями і вчинками.

Шкода, що між Лукашем і Мавкою зникло порозуміння, а отже й гармонія душ. )

Учитель. У п'єсі є не тільки до Лукаша, а взагалі до кожного з нас спрямовані слова, які варто записати у книжку своєї пам'яті:

"Не зневажай душі своєї цвіту...",

зумій "своїм життям до себе дорівнятись".

 

Учитель. Так виникає гострий конфлікт між вільною сферою лісової природи і підневільним життям тогочасного села. Кохання привело Мавку в Лукашеву хату, але тут вона втратила свою волю, свою природну сутність. Але не змінилася суть її великого кохання і відданості тим, хто потребує допомоги.

Польовій Русалці вона дарує жито, хоча й добре знає лиху вдачу Лукашевої матері. Скривджена Мавка йде з серпиком, як звичайна сільська дівчина, на поле, несучи в очах біль і сум.)

(відеоролик)

-         Що відтворює картина зустрічі Мавки з Русалкою Польовою?

-         Якою тут бачимо Мавку?

-         Який вислів у цьому епізоді є афористичним? ("Що ж, хіба крові не варта краса?")

     Учитель. З'являється Килина. Вона прийшла на запрошення Лукашевої матері.

-         Як її схарактеризувала Мавка?

(Лукашу,
нехай ся жінка більше не приходить, —
я не люблю її: вона лукава,
як видра. Ся жінка хижа, наче рись.)

-         Чому вона застерігає Лукаша, невже тільки з ревнощів?

   

 (Душа Мавки вміє розпізнавати людей. Розкотистий сміх Килини, її    облесливість і грубі жарти сказали Мавці багато що. Вона розуміє, що Килина не пара Лукашеві, не рівня йому по душі, що він з нею не буде щасливим. Це ще більше посилює Мавчину муку.

     Лукаш зрадив, проміняв світлу душу Мавки на простакуватість і невибагливість дебелої вдовиці Килини. )

Учитель. Лірика кохання 1-го акту змінилась драмою кохання. Важкий тягар лежить на серці у Мавки, але вона підводить голову, зачувши слова Лісовика : «Доню, доню, як тяжко ти караєшся за зраду!». Кого ж вона зрадила? Хіба що саму себе : «Саму себе… Покинула високе верховіття і низько на дрібні стежки спустилась…працею гіркою окрайчик щастя хтіла заробити і не змогла…»

-         При яких обставинах звучать знамениті слова:

"Ні! Я жива! Я буду вічно жити!

Я в серці маю те, що не вмирає"?

(Мавка розуміє, що прийшов кінець її короткому весняному щастю. З’являється Марище і намагається забрати Мавку до себе, доводячи, що Мавка вже не жива і належить йому, але вона заявляє….

-         Що символізує образ "Того, що в скалі сидить"? Чому Мавка все-таки йде в його царство?

  

 ( "Той, що в скалі сидить", очевидно, смерть, яка одночасно позбавляє І мук, і радощів життя. Зрада наносить смертельний удар коханню Мавки. Зневажливі останні слова Лукаша "Яка страшна! Чого ти хочеш?" були отруйною стрілою у груди. Мавка до останку бореться за своє кохання і Лукашеву душу, але... даремно. Лукаш голосно, щоб Мавка чула заявляє матері, що буде свататися до Килини. Це штовхає Мавку в западню. Остаточно переконавшись в тому, що Лукаш її зрадив, вона віддається Марищу : « Бери мене! Я хочу забуття!»).

Учитель. Відбувся конфлікт між мрією і дійсністю. Леся Українка показала, що людина своїм життям «до себе може дорівнятись тільки тоді, коли зникнуть приватновласницькі стосунки, які калічать душу людини, роблять її жорстокою і байдужою до всього прекрасного.

Третій  розділ.

Учитель./ І втретє природа змінила свої шати. Прийшла пора осіння, смутна, вітряна. Останній жовтий відблиск місяця гасне в хаосі голого верховіття. Стогнуть пугачі, регочуть сови, уїдливо хававкають пущики. Раптом все покривається протяглим сумним вовчим виттям, що розлягається все дужче, дужче і враз обривається. Настає тиша. Починається хворе світання пізньої осені. Безлистий ліс ледве мріє проти попелястого неба чорною щетиною, а долі по узліссі снується розтріпаний морок…/

-         Що сталося за цей час з персонажами драми?

-         Якою ж насправді виявилася Килина?

-         Чи мала рацію Мавка, називаючи її лукавою та хижою?

(Так. Крім того, Килина ще й зажерлива, ліс для неї — лише місце наживи. Віддяка не забарилася: Килина замість вимріяного багатства пожинає злидні й сімейні чвари.                                                                         Мати    Лукаша

     Лукашева мати згадала добрим словом Мавку ("було таке покірне, добре, хоч прикладай до рани") і пошкодувала, що Лукаш колись проміняв її на Килину. Та пізно. Замість спокійної старості, якої вона так прагнула, ця темна, спрацьована жінка має одні гризоти та лайку з невісткою. Врешті-решт гине від вогню і хата, побудована дядьком Левом.

     Лукаш, якого Лісовик перетворив у вовкулаку, йде додому, але не тому, що поспішає до сім'ї, а має надію зустріти Мавку, яку колись зрадив. На Волині існує багато міфів. За одним з них, вовкулака — це той, хто має вовчу подобу, та почувається людиною і хоч боїться людей, але водночас і тягнеться до них. Мавка, звільнивши його від чар, розповідає Лісовикові:

...Він у подобі людській упав мені до ніг, мов ясень втятий... І з долу вгору він до мене звів такий болючий погляд, повний туги і каяття палкого, без надії... Людина тільки може так дивитись!..)

-         Який зміст вклала тут Леся Українка у слово "людина"?

  

 (Очевидно, вона мала на увазі не подобу, а суть. Адже й зовні нормальна людина може мати звірячі інстинкти, бути цинічною у ставленні до оточуючих, безкультурною й бездуховною.

     Мавка побачила в очах Лукаша розуміння скоєного ним гріха. І не помилилася. Лукаш потоптав доброту свого серця, зневажив чисте кохання Мавки, зрадив її... Розплата була немилосердною, за нею прийшло каяття, але вже "без надії". )

-         Що ж зрозумів Лукаш?

(Він збагнув, що помилявся і що найвищою життєвою цінністю є душа людини, сповнена любові. Тому й чекав нової зустрічі з Мавкою. А коли сталася пожежа, то не рятував "добра", що пожирає вогонь, бо думав: "А може, там згорить і лихо?")

Учитель. Отже, все матеріальне — тлінне, духовні ж набутки істинно невмирущі. Ми бачимо, що погляди авторки перегукуються з християнськими засадами, за якими людина не повинна занадто піклуватися тим, що стане тлінним, а думати про духовне.

-         А як же Мавка? Чому вона знову приходить у ліс, розбудивши свою приспану муку?

   

 (Навіть з небуття повертається Мавка, коли відчуває, що з коханим сталося лихо. "Я збагнула, що забуття не суджено мені",— каже вона. Ці слова переконують нас у силі слова, "що й озвірілих: в люди повертає". Слово має велику енергію, але не кожен може нею оволодіти. Треба дуже любити людину, і тоді знайдуться ті чарівні слова, що відвернуть страждання. Мавка любить, жертвує собою, шукає стежки до оселі коханого, бо інакше вона не може.)

-         Чому ж сопілка заговорила в руках Лукаша голосом Мавки?

     Бо любов не вмерла, адже сопілка повторила слова, промовлені Мавкою в найщасливіші хвилини її життя. Кохання жило в Мавці завжди: коли вона була лісовою царівною, безтілесною тінню, плакучою вербою, навіть сивим попільцем. Любов незнищенна, як незнищенна природа і все, що народилося для добра і краси. Ці мотиви всепереможно звучать в останніх акордах "Лісової пісні". Послу­хаймо!

(Інсценізація останнього епізоду драми

від слів: "Заграй, заграй, дай голос мому серцю!" до кінця твору)

(відеоролик)

Учитель. Незважаючи на трагічні моменти в житті головних героїв, кінцівка драми оптимістична. Адже Мавка відродиться в новому циклі життя лісової природи, Лукаш знову зазнав щастя в щасливому єднанні з Мавкою. Перемогло велике, звільнене від рабського духу кохання. Така розв’язка твору.

Підсумок.

Запитання до учнів.

1)    Визначте теми «Лісової пісні». (Оспівування поетесою духовного багатства рідного народу, його великих творчих можливостей, нездоланності потягу людини до високого і прекрасного.)

2)    Яка ідея твору? (Утвердження краси вічного незалежного духу, кохання і мрії, змістовного, гармонійного, як сама природа, людського життя.)

3)    Чого навчає нас твір Лесі Українки? (Любити природу, пізнавати її закони, по-хазяйськи ставитись до й багатств. У п'єсі природа постає як джерело творчості й натхнення. Показано також, як мистецтво облагороджує людину.)

4)    В чому особливості композиції твору? (Складається з прологу і трьох частин. Зовнішньою композиційною особливістю драми є відсутність поділу актів на яви. Весь твір складається з прологу і трьох дій. Пролог являє собою самостійну драматичну сцену, прямо не зв'язану з розвитком сюжету. Він вводить читача у світ природи, знайомить із фантастичними істотами, які заселяють волинські хащі та лісове озеро. У пролозі окреслюється недобре, вороже ставлення «водяного роду» до людини. (Згодом воно позначиться на подальшому розвитку подій, природа - повноправна дійова особа п'єси.)

-         То що ж було суджено головній героїні драми: щастя чи мука?

(Думки учнів будуть неоднозначними, отже пропоную глибше замислитись над цим питанням,і вдома скласти твір – речення, використовуючи дану цитату»

-         Чи змогли ми виконати поставлені задачі уроку?

-         Чи справдилися ваші очікування?

                       I.      Домашнє завдання.

-         Підручник, опрацювати теоретичний матеріал, с.189—194;

-         *** скласти твір – речення, використовуючи цитату: «Що ж мені суджено, щастя чи мука?»

-         підготуватися до характеристики образів «Лісової пісні»;

-         вивчити напам'ять останній монолог Мавки.